Останнім часом градус критичності заяв на адресу грального бізнесу постійно підвищується. Критики легального гемблінгу наголошують на тому, що організатори сплачують замало податків, водночас факт відрахувань мільярдів гривень до державного бюджету постійно оминається. Теза про недоплату податків використовується як основне обґрунтування потреби бити по ринку азартних ігор. Однак якщо поглянути на це питання з більш раціональної позиції, то виявляється, що ключовим викликом є незавершеність реформи, а не «небажання легальних організаторів платити більше».

Критикувати наслідки певного процесу завжди простіше, ніж розбиратись в їхніх причинах. Навіщо вдаватись у специфіку податкового та регуляторного законодавства, розбиратись із юридичними тонкощами, якщо можна просто знайти винного? Тим паче коли цей «винний» представляє сферу, яка через неправомірні дії нелегалів завжди була дуже чутливою та суперечливою для суспільства. Тому простіше маніпулювати, ніж розбиратись у суті проблеми та пропонувати рішення.

Але якщо відкинути популізм та критику і поглянути на сферу азартних ігор із прагматичної точки зору, то ми побачимо ключову дилему в поточному розвитку гемблінгу в Україні. З одного боку, легальний гральний бізнес довів свою спроможність як індустрія та здатність виконувати зобов’язання перед державою навіть в умовах війни. Окрім податків та ліцензійних платежів, у 2022 році легальні організатори витратили понад 1 млрд гривень на допомогу державі та населенню. З іншого боку, реформу з легалізації азартних ігор не завершено, бо не ухвалено податкове законодавство та не запроваджено єдину Державну систему онлайн-моніторингу (ДСОМ).

Тож, головна проблема сьогодні полягає не в самому азартному бізнесі, а в умовах його ведення. Перший крок зроблено – держава дала дозвіл на цей вид комерційної діяльності. Але для повного завершення реформи потрібно зробити й другий – систематизувати законодавство та привести його у відповідність до специфіки функціонування індустрії. Інакше бізнес легальних організаторів просто не буде розвиватись.

По-перше, неможливо чекати розквіту реформи, коли залишається чинним старе податкове законодавство, яке містить абсолютно некоректне визначення GGR. GGR – це насамперед різниця між отриманими та виданими грошима організаторами азартних ігор, а не весь їхній дохід. Всі гроші в казино не залишаються.

По-друге, коли згідно з чинним законодавством держава оподатковує увесь виграш гравця за ставкою 19,5%, навіть 100 грн, то гравець йде до нелегалів. Адже вони не сплачують жодних податків та не вимагають ідентифікацію особи.

Сьогодні потужний потенціал ринку та готовність легальних організаторів будувати бізнес в Україні зіштовхується з браком достатніх законодавчих та регуляторних умов для ефективної реалізації цього потенціалу. Саме тому треба якомога швидше ухвалити податковий законопроєкт 2713-д та запровадити єдину систему онлайн-моніторингу (ДСОМ). З боку Ukrainian Gambling Councilми нещодавно запропонували, як це можна зробити. Сподіваємось, відповідний діалог буде встановлений, а наші аргументи будуть почуті.

Антон Кучухідзе, голова Ukrainian Gambling Council, спеціально для «Українські Новини»