В українському суспільстві, як і в більшості пострадянських країн, існує низка стереотипів у ставленні до азартних ігор. Зокрема побутує думка, що азартні ігри є способом заробітку, який «висмоктує гроші з гравців». Думка насправді хибна й спростовується соціологічними дослідженнями як в Україні, так і в інших пострадянських країнах, наприклад Латвії.
Корінь хибного сприйняття азартних ігор криється в тому, що довгий час в цих країнах вони перебували в тіні, тобто були нелегальним або напівлегальним видом діяльності. Це визначало формат існування цього виду бізнесу і формувало відповідний негативний фон навколо нього. Самі організатори працювали безконтрольно, а гравець був абсолютно незахищений від потенційного свавілля. З часом навколо нелегального сегмента накопичилось чимало бенефіціарів – чиновники, правоохоронці, політики тощо, які були дуже зацікавлені в тому, щоб цей ринок залишався сірим, тому вони усіляко перешкоджали легалізації й адекватному сприйняттю азартних ігор суспільством.
Легалізація відкриває азартні ігри з іншого боку: як вид високотехнологічного бізнесу, який генерує прибуток державі, а не сірим кардиналам, і як сферу послуг для розваг, а не заробітку. Дуже важливу роботу для адекватного сприйняття проводять профільні асоціації, і якщо вони професійно працюють, то це завжди дає результат. Наприклад, найбільша в Україні асоціація організаторів азартних ігор UGC, яка охоплює 80% легальних операторів, після легалізації вперше зробили два незалежних дослідження, в яких показали реальне ставлення українців до азартних ігор. Виявляється, що українці не є азартною нацією, адже абсолютна більшість українців (92,8%) повідомили, що не мали особистого досвіду азартних ігор на гроші протягом останніх 12 місяців і лише 8,2% опитаних хотіли б зіграти хоча б в один вид азартних ігор у майбутньому.
Як приклад професійної роботи профільної асоціації також можна назвати Латвійську асоціацію грального бізнесу, яка провівши незалежне дослідження так само зруйнувала низку поширених в цій країні стереотипів. Так, проведене дослідження показало, що 78% респондентів ставляться до азартних ігор, як до виду розваг чи хобі. Лише 17% мешканців розглядають азартні ігри як джерело для заробляння коштів, хоча ще у 2019 році цей показник був на рівні 48%. Це яскравий приклад того як просвітницька робота Асоціації дає результат і у свідомості суспільства відбувається переоцінка азартних ігор.
Вкрай помилково думати, що заборона азартних ігор призведе до того, що люди перестануть грати. Лише легалізації, а відповідно встановлення цивілізованих правил гри та просвіта будуть давати позитивні результати для суспільства. Ось цим і займають профільні асоціації, як в Україні (UGC), так і за кордоном.
Ігор Петренко
Політолог
Доктор політичних наук, доцент кафедри політичних наук філософського факультету КНУ імені Тараса Шевченка.
Директор департаменту внутрішньої політики Міжнародного центру перспективних досліджень.
