Частиною критики легального гемблінгу в Україні є заяви про те, що легальний сектор азартних ігор вичерпав свій потенціал. Цей аргумент все частіше звучить у публічному просторі, адже заяви про те, що гемблінг не платить податки, не спрацьовують на фоні багатомільярдних надходжень до державного бюджету.
З огляду на те, що реформа азартних ігор все ще незавершена, говорити, що легальний сектор азартних ігор вичерпав свій потенціал як мінімум маніпулятивно, а насправді – просто безглуздо. Як може вичерпати свій потенціал щось, що ніколи не працювало на повну потужність через об’єктивні причини?
Саме тому ця теза про «вичерпаний потенціал», яка все більше розганяється лотерейниками в медіапросторі, видається, ймовірніше, черговою спробою дискредитувати здобутки легальних організаторів азартних ігор та КРАІЛ, які, попри всі виклики, підтримують функціонування ринку та забезпечують надходження до державного бюджету.
Отже, аби говорити про вичерпаний чи невичерпаний потенціал, насамперед потрібно завершити реформу. По-перше, це означає ухвалення податкового законодавства. Нагадаю, що профільний законопроєкт 2713-д досі не ухвалено через гальмування особами, зокрема в політичному керівництві, зацікавленими в підтримці нелегалів. Однак без нього ситуація для легального гемблінгу ніяк не зміниться. Його слід ухвалити як мінімум у частині впорядкування юридичної термінології, як максимум – запровадження адекватних податкових ставок. Саме це створить відповідні умови для реалізації наявного потенціалу легального ринку.
По-друге, має бути нарешті вирішено питання з нелегалами. Попри 2 роки війни та складну економічну ситуацію, їхня кількість не зменшилась. Системної боротьби з ними немає, а деякі політики та публічні особи виступають із заявами, які відверто вигідні нелегалам. До речі, теза про «вичерпаний потенціал» легального гемблінгу належить до їх числа.
Важливим складником дискусії про нелегалів є також діяльність лотерей. Вони мають бути нарешті прирівняні до азартних ігор на законодавчому рівні. Адже питання лотерей досі не впорядковане, чим вони дуже активно користуються. Сучасні технології дають їм цілу низку можливостей імітувати азартні ігри. Звичайно, роблять вони це, не маючи відповідних ліцензій на організацію та проведення азартних ігор та не сплачуючи жодних ліцензійних платежів та податків.
На важливості прирівняння лотерей до азартних ігор наголошував нещодавно й голова КРАІЛ Іван Рудий. Він зазначив, що порядок видачі лотерейних ліцензій має бути таким самим, як і для всіх інших видів азартних ігор. Також має вестись контроль за тим, аби лотереї займались саме лотереями, а не імітацією азартних ігор на своїх платформах.
Лотереї, по своїй суті, також є азартними іграми, і не зрозуміло, чому вони мають бути наділені якимось привілейованим становищем, використовуючи прогалини в законодавстві. До того ж неврегульованість лотерей призводить до того, що вони займаються організацією та проведенням азартних ігор на рівні з легальним організаторами, однак не купують ліцензій, що дуже негативно впливає на конкуренте середовище. А це ще більше зменшує й без того обмежений потенціал легальних організаторів, які, на жаль, досі працюють всупереч нинішньому регуляторному та податковому середовищу, а не завдяки.
