Український ринок гемблінгу надто довго існує в умовах невизначеності. І хоча легальні організатори азартних ігор змогли до неї адаптуватися, розкрити справжній потенціал індустрії за таких умов неможливо. Ця невизначеність набула без перебільшення системного характеру. Вона створила ситуацію, у якій легальний сегмент вимушений конкурувати з нелегальним за гравців, причому в значно складніших умовах — адже легальні компанії мають дотримуватися регуляторних і податкових вимог. При цьому і регуляторне, і податкове середовище досі не повністю реформовані та не адаптовані до потреб легального гемблінгу. Це суттєво ускладнює діяльність легальних компаній, а отже потребує термінового вирішення.
Українська сфера азартних ігор сьогодні стоїть на роздоріжжі. З одного боку, є очевидна потреба у впорядкуванні ринку, який роками розвивався хаотично. З іншого – ризик знову піти шляхом заборон, посилення тиску та необґрунтованих рішень, що неминуче штовхають галузь назад у тінь. Проте головний урок останніх років полягає в тому, що проблема ніколи не була у самому існуванні грального бізнесу. Проблема – у відсутності чітких, сучасних і збалансованих правил, які повинні були з’явитися після легалізації 2020 року. Однак досі ми не бачимо повноцінного регуляторного середовища.
Недопрацьована модель спричинила ситуацію, коли «білі», «сірі» та відверто «чорні» учасники діяли фактично в одному ринковому середовищі, при цьому маючи різні стартові позиції. І, нажаль, позиції нелегалів були і залишаються сильними через набагато нижче фінансове навантаження на їх «бізнес». Через це тіньовий сегмент і досі залишається надмірно великим, а державний бюджет продовжує недоотримувати мільярди гривень. Однак, проблема не в тому, що держава не контролює ринок. Проблема в тому, що контролювати його складно через відсутність прозорих механізмів, коректної податкової моделі та зрозумілої процедури взаємодії між приватним сектором, регулятором, фіскалами та банківським сектором.
Саме тому сьогодні легальні організатори чекають на системні зміни, що не лише наведуть лад у галузі, а й дозволять чесним компаніям працювати ефективно й передбачувано. Створення додаткових бар’єрів замість впорядкування та спрощення регуляції — це удар лише по тих, хто працює у правовому полі. Нелегали не несуть витрат на ліцензії, не дотримуються українського законодавства й залишаються поза державним контролем. В свою чергу «закручування гайок» легальному сектору автоматично посилює конкурентні переваги тіньових гравців.
Тому ключовий запит ринку — це передбачуваність. Бізнесу потрібні чіткі закони, стабільні процедури, прозоре ліцензування, зрозуміле податкове навантаження та адекватні фінансові механізми. Саме такі умови роблять легальну роботу привабливою, а не навпаки. Ринок не проти реформ, але за умови що вони ефективні, розумні та не підштовхують гравців до нелегалів, а формують цивілізовану екосистему, де правила однакові для всіх.
Легальний бізнес не опонент держави. Він її союзник у побудові зрозумілої, конкурентної й прозорої юрисдикції, де тіньовики витісняються не грубою силою, а здоровою логікою сучасного регулювання. Між державою та ліцензійними операторами не повинно бути “стіни недовіри”. Індустрія давно готова до партнерської моделі — саме такої, яку просуває UGC: регулярний діалог, обмін даними, спільний пошук рішень, спрямованих на зміцнення ринку й формування сталої, конкурентоздатної галузі. Держава отримує стабільні надходження, бізнес — передбачувані умови, а суспільство — захист і прозорість.
Антон Кучухідзе, голова Ukrainian Gambling Council, спеціально для «Українські Новини»
