Лудоманія не є критичною проблемою для українського ринку гемблінгу. Кількість потенційних лудоманів зазвичай становить 0,5-1% від загальної кількості гравців. Тим не менш, проблема залежності від азартних ігор існує, а отже з нею необхідно боротися. Для цього існує кілька механізмів — від державного регулювання через системи, подібні до ДСОМ, до технічних рішень, пов’язаних з аналізом та контролем ризикованої ігрової поведінки, які розробляє та впроваджує бізнес. Крім того, важливим інструментом контролю є механізми самообмеження, які останнім часом набувають дедалі більшої популярності закордоном.
Одним зі стандартних викликів, що постають перед країнами, де легалізовані азартні ігри, є боротьба з лудоманією. Залежно від рівня розвитку конкретної юрисдикції застосовуються різні механізми, покликані запобігати ігровій залежності серед гравців. В Україні також використовуються різні методи протидії поширенню лудоманії, зокрема механізм самообмеження, який уже довів свою ефективність в інших країнах.
Самообмеження — це добровільне внесення себе до списку гравців, яким обмежено доступ до азартних ігор. Такий підхід може здатися дещо дивним, адже гравцеві, який має проблеми з лудоманією, вкрай складно самостійно відмовитися від гри. Однак саме добровільні реєстри самообмеження, у поєднанні з автоматизованими системами виявлення ризиків, демонструють високий рівень ефективності в боротьбі з ігровою залежністю.
Одним із таких прикладів є Грузія. Після змін у гемблінговому регуляторному законодавстві там було створено автоматичний реєстр заборони, до якого входять близько 1,57 мільйона осіб (це майже 40 % населення країни). До цього переліку автоматично внесено молодь віком до 25 років, державних службовців та інші групи, що потребують особливого захисту. Водночас добровільний реєстр для людей з ігровою залежністю охопив 36 тис. осіб, з яких 99 % внесли себе самостійно. Це становить майже 1 % населення країни та є показником готовності людей до відповідального самоконтролю. Така статистика свідчить про те, що відповіддю є не заборона «згори», а надання людям можливості усвідомлено й самостійно обмежувати свою участь в азартних іграх у разі, якщо вона стає неконтрольованою.
У Європейському Союзі питання профілактики лудоманії також виходить на новий якісний рівень. Через Європейську асоціацію азартних ігор і ставок (EGBA) та Європейський комітет зі стандартизації (CEN) впроваджується єдиний стандарт «маркерів шкоди» — набір поведінкових індикаторів, що дозволяють виявляти ризикову поведінку гравців на ранніх етапах. До таких маркерів, зокрема, належать різке збільшення ставок, часті ігрові сесії, зміна фінансових звичок або нічна активність користувача.
Цей стандарт, погоджений більшістю національних органів стандартизації країн ЄС, став першим загальноєвропейським інструментом, що уніфікує підхід до виявлення потенційної ігрової залежності без прив’язки до конкретного організатора або ринку. Хоча стандарт має добровільний характер і не є обов’язковим законодавчим актом, він формує єдину «мову» та методологію для всієї індустрії, яку можуть адаптувати регулятори, легальні організатори азартних ігор та органи охорони здоров’я.
Враховуючи, що ми наразі перебуваємо в процесі розбудови своєї Державної системи онлайн-моніторингу (ДСОМ), інтеграція європейського досвіду щодо самообмеження може бути дуже корисною. Ми можемо сформувати власну модель, яка поєднуватиме добровільні реєстри, автоматизовані системи раннього виявлення ризиків та європейські стандарти моніторингу. Отже, наступними регуляторними кроками в цьому напрямку мали б стати:
1. Розширення добровільного реєстру самообмеження до всіх, хто відчуває ризик розвитку лудоманії.
2. Автоматизація застосування обмежень для груп підвищеного ризику з використанням алгоритмів виявлення «маркерів шкоди».
3. Адаптація європейських стандартів моніторингу в роботі ДСОМ, що дозволить створити прозорий і захищений ринок.
Такий підхід — виграш не лише для гравців, а й для легального бізнесу, який здобуде довіру суспільства, та для бюджету, що отримає стабільне джерело надходжень при мінімізованих соціальних ризиках. Самообмеження та розвиток культури відповідальної гри — це те, що має визначати майбутнє азартної індустрії в України, яка прагне стати частиною європейського гемблінгового простору з високими стандартами захисту гравців.
Антон Кучухідзе, голова Ukrainian Gambling Council, спеціально для «Українські Новини»
