З початку повномасштабного вторгнення російських військ в Україну минуло вже півтора року. За цей період гральний бізнес, після суттєвих втрат активів та клієнтів, почав потроху відновлюватися, перебудувавши свою роботу. Із самого початку війни легальні організатори азартних ігор, попри всі матеріальні втрати, й далі виконували свої фінансові зобов’язання щодо державного бюджету та водночас витрачали сотні мільйонів гривень на підтримку ЗСУ, ТрО та гуманітарних проєктів уряду та органів місцевого самоврядування.
Загалом із трьох років, що минули з моменту легалізації ринку азартних ігор у нашій країні, половину часу він живе і працює саме під час повномасштабної війни. У жодній країні світу не було такого досвіду роботи новоствореної галузі в індустрії розваг. І тому інформування про це іноземної спільноти є важливим напрямком загальнодержавної політики щодо формування іміджу України у світі. Так, нещодавно у своєму інтерв’ю некомерційній асоціації International Masters of Gaming Law(IMGL) членкиня КРАІЛ Олена Водолажко розповіла про те, як гемблінгові компанії в Україні виживають під час війни та на які кроки підтримки з боку держави очікують.
У своїх відповідях на запитання представників IMGL вона нагадала, що, попри війну з росією, процес легалізації грального бізнесу, розпочатий влітку 2020 року з ухвалення та набуття чинності Закону України «Про державне регулювання діяльності з організації та проведення азартних ігор» (далі – Закон), – не зупинився. КРАІЛ, організатори новоствореного ринку та суспільство розуміють потребу не лише вистояти в умовах воєнного стану, а й продовжити та завершити реформу грального бізнесу, розпочату ще до вторгнення.
Форс-мажорні обставини, викликані початком повномасштабної війни з росією, призвели до формальних порушень легальними організаторами гемблінгу умов ліцензування. Проте, як зазначає Олена Водолажко, позиція КРАІЛ полягала в тому, щоб підтримувати організаторів і прагнути зберегти новостворений ринок, зокрема через незастосування заходів із відкликання ліценцій за формальними ознаками.
Найбільших втрат зазнав офлайн-сегмент: багато компаній втратили приміщення та гральне обладнання, які залишилися на окупованих територіях або були пошкоджені внаслідок обстрілів та бойових дій. Але всі легальні організатори ринку продемонстрували велику стійкість і доклали свідомих зусиль, щоб уникнути звільнень персоналу, продовжуючи виплачувати зарплату та допомагати працівникам, які були змушені покинути свої домівки через війну.
Олена Водолажко зазначила, що ухвалення Закону про легалізацію грального бізнесу після більш ніж одинадцяти років заборони, виявилося недостатнім для повного відкриття ринку для іноземних операторів, оскільки потребувало законодавчих змін у сфері оподаткування, яке досі не узгоджувалося із чинними законодавчими нормами та створювало досить непрозору систему оподаткування грального бізнесу в Україні.
Подібні зміни мали впроваджуватись поступово, а у перехідний період висока вартість ліцензій, передбачена Законом, стала частиною консенсусу, який дозволив вийти на ринок без автоматизованої системи онлайн-моніторингу доходів від азартних ігор, яка, згідно із Законом, має повністю контролювати валовий дохід від азартних ігор (GGR) кожного організатора. І зараз ринок очікує на одночасне впровадження і податкових змін, передбачених законопроєктом №2713-д, і системи контролю, такої як Державна система онлайн-моніторингу (ДСОМ). Це дозволить швидше відновлюватися вітчизняним гемблінговим компаніям та стане запорукою ухвалення рішень про інвестування в легальний український ринок азартних ігор з боку міжнародних компаній.
Вікторія ЗАКРЕВСЬКА, заступниця голови Ukrainian Gambling Council із комунікаційних питань
