2023 рік добігає кінця і можна починати підбивати підсумки третього повного року реформування ринку азартних ігор в Україні. Так, відновлення легалізації грального бізнесу відбулось у серпні 2020, але перші місяці після ухвалення Закону України «Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор» були щільно заповнені нормотворчою діяльністю уряду, тому повноцінне господарювання у сфері гемблінгу почалось за кілька місяців.
За ці роки було зроблено дуже багато: почав свою роботу національний регулятор – Комісія з регулювання азартних ігор та лотерей, видано 6 112 дозволів та ліцензій легальним організаторам ринку, розроблено та впроваджено принципи відповідальної гри, створено та розпочато наповнення Реєстру осіб, яким обмежено доступ до гральних закладів та/або участь в азартних іграх, до державного бюджету лише від сплати за ліцензії залучено понад 4,2 млрд грн тощо.
Проте й залишилось достатньо багато проблем, які вже багато років поспіль перебувають поза увагою переважної більшості суспільства і можновладців. Зокрема, це проблема продовження діяльності лотерей як самостійної окремої сфери бізнесу. Згідно із законодавством лотереї не є азартними іграми! Чинний Закон України «Про державні лотереї в Україні», яким регулюється діяльність… приватних комерційних лотерей (ось такий парадокс у нас існує), визначає лотерейну сферу як «сукупність суспільних відносин, що складаються у процесі проведення лотерей». А лотерею – як «масову гру, незалежно від її назви, умовами проведення якої передбачається розіграш призового фонду між її учасниками і перемога в якій має випадковий характер, а територія проведення якої поширюється за межі однієї будівлі».
Вже 10 років поспіль, з моменту набуття чинності вищезгаданого закону в 2013 році, жодних ліцензійних платежів держава від лотерей не отримала. Тому що вони не передбачені взагалі! Так, у законі є посилання на інший Закон України «Про ліцензування видів господарської діяльності», яким це питання мало бути врегульовано, але у його статті 7 зазначено, що умови ліцензування визначаються в ЗУ «Про державні лотереї в Україні». Таке майже футбольне «перепасування» призвело до того, до жодної гривні від лотерейників від сплати за ліцензії як не було, так і немає досі.
Як не дивно, але ще до появи відповідного закону в Україні лотереї також не мали статусу азартної гри. Їхня діяльність ще до законодавчої заборони гемблінгу в травні 2009 року регулювалась окремими нормативними актами. Це дозволяло лотерейникам спокійно працювати впродовж 2009-2020 років та активно використовувати отримані можливості для організації інших азартних ігор, маскуючи їх під лотерейну діяльність.
Ось і зараз парламентарі пропонують закріпити подібну імітацію на рівні закону. Так, положеннями законопроєкту №10101 «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення законодавства у сфері організації та проведення азартних ігор та державних лотерей» пропонується надати лотерейникам змогу на одну лотерейну ліцензію фактично проводити букмекерську діяльність (лотереї тото), організовувати діяльність залів гральних автоматів (без обмеження кількості і прив’язки до готелів) та онлайн-казино (без обмеження кількості сайтів-розповсюджувачів).
Як наслідок, діяльність усіх легальних організаторів азартних ігор, які сумлінно сплачують ліцензійні платежі за кожен вид діяльності окремо та вимушені дотримуватись жорстких норм щодо реклами, розташування закладів, дотримання норм відповідальної гри тощо, стане економічно безсенсовною: їх просто вб’є легально закріплена недобросовісна конкуренція.
Тому потрібно на законодавчому рівні визнати лотереї азартною грою – як це є в усьому світі, а також в ЄС, куди ми так прагнемо. І встановити чіткі, недвозначні та однакові для всіх суб’єктів ринку азартних ігор правила ведення господарської діяльності – без винятків та можливостей проводити організацію кількох видів грального бізнесу під «дахом» одної ліцензії на проведення лотерей.
Вікторія ЗАКРЕВСЬКА, заступниця голови Ukrainian Gambling Council із комунікаційних питань
