За три роки реформи грального бізнесу в Україні вже зроблено досить багато, і якби не повномасштабна війна, то вдалось ще більше. Проте три роки – достатній термін, аби підбити певні підсумки щодо змін, які відбулись у вітчизняному гемблінгу після більш ніж одинадцяти років його законодавчої заборони та роботи винятково в тіні.
З другої половини 2020 року, після ухвалення Закону України «Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор» №768-ІХ, держава навела порядок у сфері азартних ігор приблизно на 50%: сферу було легалізовано, до державного бюджету пішли ліцензійні платежі та податки, ефективність національного регулятора є однією з найвищих серед аналогічних установ тощо. Крім того, з початкус війни легальні компанії-організатори почали та продовжують надавати допомогу ЗСУ.
Якщо оцінювати зроблене в цифрах, то за три роки, за даними КРАІЛ:
– зараховано ліцензійних платежів до держбюджету на суму майже 4,23 млрд грн;
– видано 6 112 ліцензій та дозволів на ведення господарської діяльності;
– опрацьовано 7579 звернень на гарячу лінію КРАІЛ від юридичних та фізичних осіб;
– розроблено 56 нормативно-правових актів;
– створено Реєстр осіб, яким обмежено доступ до гральних закладів та/або участі до азартних ігор, до якого внесено дані про 2 655 осіб на підставі 3 391 звернення щодо потреби обмеження чи самообмеження;
– виявлено та передано до правоохоронців інформацію про 2 077 незаконних гемблінг-вебресурсів;
– укладено 16 меморандумів, угод та договорів про організацію взаємодії, обмін інформацією та співпрацю з різними, зокрема міжнародними, інституціями.
Здавалось би, все стабільно розвивається і поліпшується. Проте це дещо оманливе враження. Попри достатньо високі показники успішного крокування реформи, це лише половина того, що потрібно зробити для остаточного формування цивілізованого ринку азартних ігор в Україні.
Ще 50% буде виконано – коли держава наведе порядок у боротьбі з нелегалами та лотереями. Насамперед пожвавити боротьбу з нелегалами варто в онлайн-сегменті, де їхня перевага у кількісному вимірі над легальними сайтами є тотальною з рахунком 1200:15 на користь нелегалів. Зараз в Україні можна безперешкодного грати в азартні ігри на понад 1200 нелегальних сайтах, натомість легальних гральних онлайн-закладів лише 15.
Проте проблема не лише в самих нелегальних сайтах. Бо з тіньовим ринком правоохоронці, якщо матимуть бажання та час, зможуть впоратись. А ось із тими, хто маскується під легальні гемблінгові сайти, ситуація набагато складніша. Подібною мімікрією вже не перший рік поспіль відзначаються лотерейники, які ще у 2002 році отримали можливість проводити букмекерську діяльність (лотереї тото), організовувати діяльність залів гральних автоматів (без обмеження кількості і прив’язки до готелів, як це є у легальних організаторів ринку азартних ігор згідно з ліцензійними умовами роботи) та онлайн-казино (без обмеження кількості сайтів-розповсюджувачів). Відповідно жодної копійки з такої діяльності держава не отримує.
Виникає логічне питання, а чому ніхто із народних депутатів, що регулярно висловлюють «занепокоєння» ситуацією із оподаткуванням грального бізнесу, системно не порушує питання про ухилення лотерейників від сплати ліцензійних платежів та податків? Нагадаю, що ефективність сфери азартних ігор залежить від рівних для всіх правил ведення бізнесу. І наявність певних привілеїв шкодить і бізнесу, і державі.
Вікторія ЗАКРЕВСЬКА, заступниця голови Ukrainian Gambling Council із комунікаційних питань
