Гемблінг був одним із перших видів господарської діяльності, який підлягав ліцензуванню ще з 90-их років минулого сторіччя. Однак за перші 18 років незалежності український парламент так і не знайшов часу не законодавче врегулювання діяльності ринку азартних ігор. Проте в травні 2009-го спромігся ухвалити закон про заборону грального бізнесу, що протрималась більш ніж одинадцять років до серпня 2020 року, коли розпочалась президентська реформа з легалізації гемблінгу і формування нового цивілізованого ринку.
І весь цей період, тобто з 1991-го по 2009 рік, коли регулювання гемблінгу нічим принципово не відрізнялось від регулювання продажу тютюнових виробів чи алкоголю, і в часи законодавчої заборони організації азартних ігор впродовж 2009-2020 років, ані політиків, ані ЗМІ, ані «лідерів суспільної думки» тема ігрової залежності (лудоманії) зовсім не цікавила.
Політикам, активістам, правоохоронцям та місцевій владі було байдуже, що гральні автомати стирчали чи не на кожній зупинці громадського транспорту, що після 2009 року нелегальний гральний заклад стояв поруч із ломбардом та кіоском з обміну валюти, що навіть школярі мали змогу без перешкод грати на цих автоматах та у цих закладах…
І лише після того, як позиції чорного ринку похитнулись через реформу з легалізації гемблінгу і появу легальних організаторів ринку азартних ігор, із зупинок транспорту прибрали гральні автомати, обмежили можливостей залучати до гри підлітків тощо – в ЗМІ почали з’являтися фантастичні історії про шалений рівень лудоманії в Україні та загрози, що несе масова ігроманія.
До повномасштабної війни найбільш поширеною темою щодо лудоманів була історія про «пенсіонера, який програв свою пенсію, виніс все з квартири до ломбарду та заклав квартиру». З початком повномасштабної війни популярною стала історія про «солдата/офіцера, який служить «на нулі» і програє в онлайн-казино все грошове забезпечення». Але знайти такого «лудомана-пенсіонера» до війни і «солдата/офіцера-лудомана» під час війни – не так вже й легко. І це не дивно, бо масової проблеми лудоманії ані серед цивільних, ані серед військових – немає і не існувало.
Щоб продемонструвати це на фактах, звернемось до досліджень та статистики. Лише близько 7% українців виявляють бажання грати в азартні ігри на гроші. До речі, в країнах ЄС цей показник набагато вищий і сягає позначки в 30%+. Тобто потенційних гравців в Україні усього лише приблизно 1,5 млн осіб. Наразі в лавах ЗСУ та ТрО перебувають близько 1 млн осіб. Відповідно, потенційних гравців там орієнтовно 70 тисяч, бо навряд чи пропорція щодо бажаючих пограти в армії чимось суттєво відрізняється від загального показника по країні.
Відповідно до даних Реєстру осіб, яким обмежено доступ до гральних закладів та/або участь в азартних іграх, станом на початок травня 2024 року в Україні зареєстровано 6933 особи, які мають проблеми з азартними іграми. І це не 6933 особи, які хворі на лудоманію, це 6933 особи про можливі проблеми яких КРАІЛ попередили вони самі або члени їхніх родин. Саме про проблеми, а не хворобу. Бо діагностувати захворювання на лудоманію мають лікарі, а внесення до Реєстру є профілактичним заходом.
Тобто за більш ніж 3,5 роки реформи гемблінгу виявлено потенційно залежних від гри близько 0,03% від дорослого населення країни! Нагадаю, що статистична похибка соціологічних досліджень зазвичай коливається в межах 2-3%. Тобто потенційних лудоманів у 100 разів менше, ніж стандартна похибка соціологічних досліджень!
На це, на жаль, зовсім не звертають уваги законодавці, які хайпують на темі лудоманів і «боротьби з ігровою залежністю серед військових» та голосують за законопроєкти, спрямовані на ліквідацію легального ринку гемблінгу та лобіювання інтересів операторів лотерей. Нагадаю, що ухвалений нещодавно у першому читанні законопроєкт №9256-д саме про це. Жодних механізмів, які були б спрямовані на профілактику та захист військових від лудоманії, він не містить. Так само як не містить навіть натяку на посилення боротьби з нелегальним гемблінгом чи на покращення умов для розвитку легального ринку азартних ігор.
Тож маю вкотре констатувати: акцент на лудоманію, який зараз поширюється в багатьох публікаціях, блогах та новинах про гемблінг, – це найпоширеніша маніпуляція лобістів чорного ринку гемблінгу, спрямована на дискредитацію реформи грального бізнесу в Україні.
Вікторія ЗАКРЕВСЬКА, заступниця голови Ukrainian Gambling Council із комунікаційних питань
