Розвиток ігрової залежності (лудоманії) у гравців є однією зі страшилок від противників легалізації азартних ігор. Тому дуже часто вони використовують це для маніпуляції суспільною думкою, набагато перебільшуючи як масштаби, так і наслідки цього явища. Безперечно, існують крайні випадки, коли залежність від азартних ігор перетворюється на хворобу, однак якщо вчасно звернутись по допомогу до спеціалістів, культивувати відповідальне ставлення до гри та оминати нелегальні гральні заклади, можна уникнути більшості негативних наслідків.

Глобальна статистика говорить про те, що кількість гравців із ігровою залежністю зазвичай не перевищує 1,5-2% від загальної кількості гравців у азартні ігри. До того ж ми в UGC провели низку досліджень, які чітко продемонстрували, що ігрова залежність в Україні не має масового характеру і є скоріше винятковим явищем. Тобто для більшості людей азартні ігри насамперед є розвагою.

Водночас потрібно розуміти, що кожен гравець має свої поведінкові особливості. Дійсно, є занадто азартні люди, які здатні втратити контроль під час гри та присвятити гемблінгу занадто багато часу, витративши на гру більше коштів, ніж можуть собі насправді дозволити.

Розпізнати гравців, схильних до потрапляння в залежність від гри, можна за такими ключовими ознаками:

• збільшення інтенсивності та частоти гри;
• пріоритезація азартних інтересів над іншими життєвими інтересами та повсякденною діяльністю;
• часта та різка зміна фізичного та емоційного стану;
• продовження гри, попри настання негативних наслідків.

На щастя, в Україні, незважаючи на відносну «молодість» легального ринку азартних ігор, існують механізми для попередження розповсюдження лудоманії.

По-перше, гравці, які усвідомлюють свою залежність, можуть самостійно обмежити свою участь в азартних іграх. Якщо вони не можуть зробити цього, така можливість є також у їхніх близьких родичів.

По-друге, нещодавно КРАІЛ підписала Меморандум із низкою представників легального ринку азартних ігор, спрямований на інституалізацію зусиль щодо боротьби з розповсюдженням ігрової залежності.

По-третє, легальні організатори азартних ігор докладають зусиль для боротьби з розповсюдженням лудоманії в межах принципів відповідальної гри. До того ж дотримання цих принципів є далеко не декларативним, адже багато організаторів розробляють та запроваджують відповідні електроні системи, які здатні відслідковувати ризиковану поведінку гравців та припиняти гру, якщо вона стає занадто збитковою для гравця.

По-четверте, ви завжди можете звернутись на гарячу лінію Ukrainian Gambling Council, де фахівці нададуть вам відповідні юридичні консультації щодо самообмеження або обмеження ваших близьких в участі в азартних іграх.

Однак варто зауважити, що оскільки ці механізми існують в чинному правовому полі, розповсюджуються вони лише на легальних організаторів азартних ігор, які мають відповідні ліцензії та проводять ідентифікацію гравців.

З нелегалами ситуація набагато складніша, адже вони не проводять ідентифікацію гравців та не дотримуються вимог законодавства. Отже, людина, яка внесена до реєстру лудоманів, може грати в нелегальних гральних залах та на онлайн-платформах без обмежень. Це дуже простий приклад, який демонструє, що основним джерелом лудоманії є саме нелегали. Їм все одно хто прийшов до них грати і чи має ця людина проблеми з ігровою залежністю, головне – що вони на цьому заробляють. Саме тому ефективність боротьби з ігровою залежністю напряму залежить від систематичного викорінення нелегалів.

Антон Кучухідзе, голова Ukrainian Gambling Council, спеціально для «Українські Новини»