Неочікуваним наслідком дискредитаційного хайпу навколо легального ринку азартних ігор стало «збільшення» кількості осіб у державному реєстрі лудоманів. Річ у тім, що постійні заклики до обмеження та закриття бізнесу легальних організаторів азартних ігор спричинили підвищення обізнаності серед населення про гемблінг загалом. Деякі гравці почали задумуватись над тим, що існують легальні та нелегальні надавачі гральних послуг, оцінювати негативні наслідки гри на нелегальних платформах та переваги користування легальними. До того ж вони стали активніше застосовувати механізм самообмеження від участі в азартних іграх, який став доступним саме завдяки легалізації гемблінгу.

Станом на 01.07.2024 р. Реєстр осіб, яким обмежено доступ до азартних ігор, містить 7 874 особи. Порівнюючи із початком року, їхня кількість збільшилась більш ніж удвічі, однак це не означає, що в країні стало більше гравців, залежних від азартних ігор. Детальне пояснення коректності та реалістичності цих даних я вже детально описував у одному з моїх попередніх матеріалів.

Тому сьогодні можемо впевнено говорити про те, що жодних «сотень тисяч» гравців, залежних від гемблінгу, в Україні не існує і бути не може. Водночас зростання кількості осіб у Реєстрі я пов’язую з трьома основними факторами.

1. Легалізація азартних ігор та подальша боротьба з нелегалами сприяли переходу певної кількості гравців на легальні гральні майданчики. На певному етапі вони могли усвідомити, що мають проблеми із залежністю від азартних ігор і, відповідно, скористались можливістю самообмеження, якої вони не мали, граючи на нелегальних платформах та в залах.

2.Підвищення рівня обізнаності гравців та членів їхніх родин про різницю між легальними та нелегальними організаторами азартних ігор. Незважаючи на дуже суперечливий інформаційний фон навколо легальних організаторів азартних ігор, деякі гравці та члени їхніх родин все ж змогли зрозуміти, чому основним джерелом усіх проблем, пов’язаних з гемблінгом, все ж є нелегали. Це розуміння дозволило краще усвідомити пов’язані з цим ризики для власних даних та коштів та вжити відповідних заходів, включно з самообмеженням.

3. Із легалізацією азартних ігор активніше почали розвиватись юридичні та психологічні консультації для гравців. До того ж самі легальні організатори азартних ігор у межах дотримання принципів відповідальної гри почали запроваджувати певні технічні обмеження, покликані контролювати небезпечну ігрову поведінку. Завдяки цьому підвищення рівня соціальної відповідальності легальних представників азартного бізнесу допомогло деяким гравцям зрозуміти, що через їхній емоційно-психологічний стан гра для них є, ймовірніше, проблемою, ніж розвагою.

Тенденція до підвищення обізнаності про можливість самообмеження серед гравців демонструє, що попри всі виклики, які сьогодні стоять перед легальним гемблінгом, реформа з легалізації дала дієвий механізм гравцям із ігровою залежністю для боротьби з нею. Й чим більше гравців відмовлятимуться від гри в нелегалів, тим краще буде як для них самих, так і для ринку, навіть якщо деякі з цих гравців у результаті обмежуватимуть себе у грі.

Однак до повноцінної стабілізації ситуації з ігровою залежністю ще далеко, оскільки нелегали й далі активно працюють. З огляду на останні зміни в законодавстві, робити це, на жаль, їм стало ще легше. Крім того, поширенню лудоманії сприяє безконтрольний доступ до їхніх послуг. Візьміть для прикладу ті самі лотереї. Було б цікаво поглянути, скільки гравців у класичні лотереї мають ігрову залежність, не кажучи вже про ті азартні ігри, які ці лотереї нелегально імітують, сприяючи поширенню лудоманії. На жаль, подібної статистики ми не отримаємо, адже лотереї, незважаючи на їхню бурхливу діяльність, перебувають поза законодавчим та регуляторним полем.

Антон Кучухідзе, голова Ukrainian Gambling Council, спеціально для «Українські Новини»