Сьогодні в Україні тема залежності від азартних ігор є предметом неабиякого суспільного інтересу. Однак, як і будь-яка цікава суспільству тема, питання гемблінгу та ігрової залежності, яку він може потенційно викликати, дуже швидко стали предметом маніпуляцій. На сьогодні ми бачимо в ЗМІ купу публікацій про те, що масштаби лудоманії в Україні величезні, особливо серед військовослужбовців. Але чи насправді це так?
Згідно з даними Реєстру осіб, яким обмежено доступ до гральних закладів та/або участь в азартних іграх, станом на 3 травня 2024 року в Україні зареєстровано 6933 особи, які мають проблеми з азартними іграми. Про що говорить ця цифра?
По-перше, про те, що процедура самообмеження та обмеження родичів від участі в азартних іграх працює. Отже, гравці та їхні близькі мають чіткий механізм для обмеження їхньої участі в азартних іграх. Цей механізм відкритий абсолютно для всіх громадян, включно з військовими та їхніми родинами.
По-друге, і найголовніше, ця цифра свідчить про те, що масової проблеми лудоманії серед населення загалом, і серед військовослужбовців зокрема, не існує. Якщо взяти приблизну поточну кількість населення України (майже 36 млн) та кількість потенційних гравців, яка становить приблизно 7% від загальної кількості дорослого населення (орієнтовно 20 млн), то отримаємо 1,4 млн потенційних гравців. Так ось, 6933 особи від 1,4 млн становить лише 0,49%. Для прикладу, в розвинутих європейських країнах стандартна кількість «проблемних» гравців – від 0,3% до 6,4% дорослого населення, яке грає в азартні ігри.
Звичайно, ці підрахунки відносні, адже наразі через війну важко отримати чітку статистику щодо населення в Україні та реальну кількість гравців. До того ж не всі лудомани внесені до Реєстру. Але навіть якщо уявити, що реальна кількість гравців із ігровою залежністю в 5 разів більша за вже внесених в Реєстр, показник все одно коливатиметься на рівні 2,5% від загальної кількості потенційних гравців в Україні. З такими цифрами говорити про «пандемічний характер» проблеми з ігровою залежністю в країні просто абсурдно.
До того ж, якщо проблема лудоманії настільки велика, як її намагаються висвітлити деякі противники легалізації азартних ігор, чому їхні законопроєкти не містять відповідних положень про захист військових від ігрової залежності? Наприклад, у законопроєкті 9256-д, ініційованому Податковим Комітетом ВР, який очолює Гетманцев, є купа положень, які лобіюють інтереси лотерей, однак немає жодних, спрямованих на запобігання поширенню ігрової залежності. Водночас ті ж самі лотереї, нехтуючи законодавством, імітують азартні ігри, не маючи на це ліцензій, та не платять жодних податків та ліцензійних платежів у бюджет. Виглядає якось дивно, чи не так?
Безумовно, проблема лудоманії варта уваги та розгляду з боку суспільства та законодавців. І навіть декілька десятків лудоманів на мільйон гравців це немало, адже за кожною людиною стоїть якась персональна історія, яка призвела до цієї залежності. Однак замість пустого маніпулятивного дискурсу навколо питань лудоманії з боку певних можновладців, «лідерів думок» та ЗМІ, було б набагато краще запровадити реальні законодавчі кроки щодо боротьби з лудоманією та, зокрема, обмеження участі військових в азартних іграх. Тим паче, що технічних можливостей для цього достатньо.
Антон Кучухідзе, голова Ukrainian Gambling Council, спеціально для «Українські Новини»
