Всі ми чудово розуміємо, що в будь-якій країні ринок азартних ігор складається з легального та тіньового сегменту. Те, наскільки «вільно» почувають себе нелегали, залежить від збалансованої регуляторної політики, яка дає переваги легальному бізнесу над сірим. Однак, це тільки звучить гарно. На практиці досягти цього балансу набагато складніше, ніж здається. Навіть такі розвинуті гемблінгові юрисдикції, як Великобританія, страждають від посилення нелегалів на фоні збільшення регуляторного тиску на легальний сектор. Саме тому Україні потрібно враховувати помилки більш просунутих країн вже зараз, аби вибудувати більш збалансовану регуляторну систему.
Нещодавно один з топ-менеджерів компанії Rank Group – гемблінгового конгломерату, заснованого ще в 30-х роках у Британії, виступаючи на заході, організованому Британською асоціацією гемблінгу (BGC), заявив, що надмірний регуляторний тиск на легальний гемблінг посилює нелегалів. За його словами, кожне нове обмеження та новий податок або збір – це привід для нелегалів святкувати, адже вони чудово розуміють, що будь-який додатковий фінансовий тиск на легальний бізнес створює для них можливість заробити.
На сьогоднішній день британський гемблінг сплачує близько 40% податку з прибутків. В країні діють значні обмеження щодо реклами азартних ігор. Вартість ліцензій висока. Це створює ситуацію, за якої працювати важко навіть таким великим корпораціям, як Rank Group. Відповідно, поріг входу на британський ринок для нових гравців зависокий, а отже вони шукатимуть більш доступні юрисдикції.
Ще однією проблемою є те, як азартні ігри трактуються банками та соціальними мережами. Через архаїчність традиційної банківської системи, азартні ігри для неї залишаються чимось «підозрілим» – і не має значення, чи йдеться про легальний, чи про нелегальний гемблінг. Більше того, легальному гемблінгу навіть складніше, адже всі його транзакції прозорі для банківської системи, а отже їх простіше контролювати та блокувати.
Соціальні мережі теж особливо не диференціюють легальний гемблінг та нелегальний, часто дозволяючи рекламуватись нелегалам. І якщо легальний гемблінг мусить дотримуватись певних правил щодо реклами, то нелегали не обмежують себе в «креативності» та агресивності рекламних кампаній. В результаті вони часто виглядають більш привабливо для гравців. Безперечно, існують механізми блокування такої реклами в соціальних мережах, однак це займає багато часу та потребує постійного моніторингу.
Такий контекст створює низку викликів для легальних організаторів азартних ігор, які, на жаль, грають на руку нелегалам. Відповідно, замість того щоб використовувати свій ресурс для розвитку бізнесу, легальний гемблінг витрачає значні кошти та час на адаптацію до дедалі жорсткішої регуляторної та податкової політики. Це призводить до відтоку інвестицій із конкретної юрисдикції та до збільшення питомої ваги нелегального сегмента в структурі ринку азартних ігор.
Якщо британський ринок із десятиліттями досвіду стикається з такими проблемами, то Україні з молодою індустрією тим більше не можна їх ігнорувати. Надмірний тиск і невизначеність ставлять легальний бізнес у складніші умови конкуренції з тіньовиками, адже нелегали не обмежені податками, ліцензійними вимогами та регуляторними правилами.
Зазвичай бізнес прагне отримати зрозумілі закони та адекватні податки. Адже легальні організатори — союзник держави у системному витісненні тіньового сектору регуляцією, а не силою, яка лише посилює сірий сегмент і збільшує обсяг недоотриманих коштів бюджетом.
Антон Кучухідзе, голова Ukrainian Gambling Council, спеціально для «Українські Новини»
