Вже три роки як в Україні легалізовано азартні ігри. Це означає, що українці можуть, не ховаючись, грати в казино, робити ставки чи “висіти” за комп’ютером, крутячи слоти. Проте часто у гравців виникає чимало запитань про те, чому не всі гроші, які вони виграють, видаються їм на руки.
Розберемося в цих питаннях з профільним юристом, керівником податкової практики LCF та членом Асоціації правників України Андрієм Реуном.
Чому з оподаткуванням виграшів все так складно
“Легалізуючи ринок азартних ігор, держава, безсумнівно, керувалась, зокрема, бажанням сформувати стабільний та значний потік доходів до бюджету. Однією з баз оподаткування в індустрії азартних ігор є виграші гравців”, – каже Андрій.
Однак, як зазначає юрист, перед аналізом порядку оподаткування виграшів, варто звернути увагу на два пов’язані моменти:
Азартні ігри (гемблінг) були заборонені з 2009 року, тоді як Податковий кодекс приймався 2010 року. Очевидно, що законодавець явно не шукав шляхи затвердження справедливої моделі оподаткування заборонених доходів, яка відповідала б світовій практиці та принципам. Однак саме ці норми зараз діють.
Під час оподаткування виграшів податкове навантаження лягає на гравців, а не на організатора азартних ігор (казино). Тобто податок сплачується коштом не осіб, які заробляють на гемблінгу, а осіб, які здебільшого втрачають.
Поняття “виграш” юридично не окреслено
Сам порядок оподаткування досить простий: організатор азартних ігор виплачує гравцю виграш, утримуючи з нього податки. До бюджету спрямовується 18% податку на доходи фізичних осіб та 1,5% військового збору. У підсумку гравець на банківський рахунок має отримувати свій виграш, зменшений на 19,5%.
“На перший погляд, процедура проста, однак вона жодним чином не враховує специфіку індустрії, що викликає низку проблем”, ― каже Андрій Реун.
Найважливішим моментом тут, за його словами, є відсутність нормативного визначення терміну “виграш” для цілей оподаткування.
“Законодавець фактично віддав право на визначення цього терміну на відкуп організаторам азартних ігор, дозволивши давати власне визначення виграшу у своїх правилах. Це призвело до формування різних підходів до розуміння виграшу як оподатковуваного доходу у податкової та учасників ринку азартних ігор”, ― пояснює юрист.
Органи контролю, маючи фіскальний інтерес, вважають виграшем будь-яку виплату гравцю. Дослівно позиція податкової звучить так: “Виграшем (призом) є кошти, які підлягають виплаті (видачі) гравцю у разі його виграшу в азартну гру, а оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб і військовим збором підлягає уся сума коштів, що виплачується (перераховується) фізичній особі”.
“Очевидно, що відповідний підхід органів контролю не враховує необхідність обліку витрат гравця на здійснення ставки для визначення суми виграшу. Безумовно, гра в азартні ігри не схожа на інвестиційну діяльність, щоб враховувати витрати, але й виплачену організатором азартних ігор тисячу гривень складно назвати виграшем, якщо перед цим гравець “поставив” дві”, ― каже Реун.
Потрібно платити податок з депозитів, навіть якщо не грав
Крім того, у своїх індивідуальних податкових консультаціях Державна податкова служба зауважувала про відсутність звільнення від оподаткування коштів, попередньо внесених для участі в азартних іграх, які повертаються гравцю, ― депозитів.
“Тобто навіть якщо виграшу в азартній грі не було, а гравець, так і не зробивши ставку (фактично не взявши участь в азартній грі), повертає внесені на “депозит” кошти, таке повернення також слід оподатковувати за загальною ставкою 19,5%”, ― каже юрист.
Таким чином, на думку органів контролю, якщо людина поповнила “депозит” у казино на 100 грн, а потім передумала грати, то забрати вона зможе трохи більше ніж 80 грн.
Водночас у деяких індивідуальних податкових консультаціях ДПС все ж застосовувала інший підхід, вказуючи, що кошти, які не брали участі в азартних іграх, можуть бути повернуті без оподаткування.
Різні підходи до визначення доходу
Різні та протилежні за змістом підходи до кваліфікації доходу з метою оподаткування викликають в організаторів азартних ігор обґрунтований сумнів щодо того, який з підходів використовуватиме орган контролю під час проведення конкретної податкової перевірки.
Крім того, попри те, що останній є більш справедливим підходом, він також викликає деякі запитання, каже юрист.
“Зокрема, в частині такої ознаки повернутих коштів, як “відсутність участі азартних іграх”. Так, грошові кошти є родовою річчю, тому визначити чи брали конкретні кошти участь в азартній грі – досить проблематично”, ― пояснює Андрій Реун.
Водночас, якщо особа внесла на рахунок 100 грн, з них на 60 зробила ставки в азартних іграх, за результатом яких “виграла” 30 (справедливіше звучить “не програла 30”), то у разі повернення 70 грн з рахунку, 40 оподатковуватись не будуть, а от від 30 слід буде відняти 19,5% (згідно з “ліберальною” позицією податкової).
“Тобто під час повернення лише 70 грн зі 100 внесених необхідно буде оподаткувати частину з них. У разі, якщо у ставках були задіяні всі 100 грн, то під час повернення 70 грн оподаткувати необхідно буде всю суму. Водночас визначити, чи особа робила ставки коштом первинного депозиту чи вже “виграними” коштами, вбачається досить непростою задачею”, ― каже Реун.
Очевидно, за словами правника, що такий підхід податкової не враховує, що визначальною ознакою доходу платника податку, як об’єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб, є приріст показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Водночас таку ознаку виокремлюють не лише вчені на сторінках наукових журналів, але й Верховний Суд, формуючи правозастосовчу практику, наприклад, у постанові від 19 вересня 2018 року у справі №П/811/3438/15.
Чому гравець не стає багатшим, навіть вигравши
Немає жодних сумнівів, що якщо гравець повертає раніше внесені кошти або виграє менше, ніж поставив, то він не стає багатшим, ніж був до того, як прийшов до казино, зауважує Реун. І також слід враховувати, що звітним періодом для фізичних осіб є календарний рік.
Юрист зауважує, що організатори азартних ігор, розуміючи це, намагаються протидіяти податківцям, надаючи поняттю “виграш” авторських визначень у правилах азартних ігор, що дозволено профільним Законом України “Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор”.
“Зокрема значна частина організаторів у своїх правилах вказує, що виграшем є позитивна різниця між коштами, що виплачуються гравцю, та внесеною ним сумою для участі в азартних іграх. Оцінка ефективності такої протидії буде проведена за результатом судового оскарження потенційно донарахованих податкових зобов’язань”, ― каже він.
А як у світі?
Своєю чергою, світова практика оподаткування виграшів від азартних ігор є різною, однак практично завжди вона на боці гравця. Наприклад, у Великій Британії такі виграші не оподатковуються; в Грузії встановлена гранична сума виграшу, яка не оподатковується; а в США є і неоподатковувана сума, і можна враховувати витрати, хоча й з певними обмеженнями.
“В Україні планували піти подібним шляхом, навіть були зроблені перші кроки у цьому напрямку”, ― нагадує Реун. Зокрема, перше читання пройшов проєкт закону “Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо оподаткування доходів від діяльності з організації та проведення азартних ігор та лотерей” № 2713-д від 19.06.2020 року. Після тривалих дискусій, у другому читанні планувалося дозволити не оподатковувати суму повернутих ставок, виграші до 10 мінімальних заробітних плат, а також враховувати витрати за останні 24 години.
Попри деякі технічні неузгодженості, запропоновані законопроєктом 2713-д зміни є досить прогресивними та встановили б справедливий баланс між інтересами держави та гравців, каже Реун. Однак, зауважує він, на сьогодні очевидно, що у Ради є важливіші речі на порядку денному, аніж встановлення зрозумілих правил оподаткування для ігрової індустрії та гравців, про що свідчить відсутність прогресу щодо цього питання.
