Коли ми дивимось на палітру проблем, із якими сьогодні стикається легальний ринок азартних ігор поза межами війни, то боротьба з нелегалами посідає як мінімум друге місце. До того ж в уявлені суспільства нелегали – це незрозумілі гральні зали зі старими комп’ютерами в підвалах або онлайн-платформи з яскравими назвами та надзвичайно нав’язливою рекламою. Однак у контексті України не треба забувати й про третій, менш очевидний, але не менш небезпечний вид нелегалів – лотерейників.
В усьому цивілізованому світі лотереї визнані азартною грою. Це означає, що вони сплачують відповідні податки та ліцензійні платежі, виконують чіткі норми законодавства, підпадають під моніторинг, GGR тощо. Невиконання відповідних умов призводить до великих штрафів, втрати ліцензій та закриття бізнесів.

Саме за такими правилами працюють цивілізовані ринки азартних ігор в європейських країнах, і, на жаль, це саме те, чого не вистачає нашому ринку. Брак чіткої регуляторної бази щодо лотерей та політичної волі нарешті її запровадити призводить до низки негативних явищ, здатних перетворитись на системні та занапастити всі здобутки реформи.

Я коротко зупинюсь лише на найбільш очевидних порушеннях.

1. Лотереї імітують азартні ігри, не маючи відповідних ліцензій. Найбільш розповсюдженим це явище є в сферах імітації гри на гральних автоматах, букмекерських парі та онлайн-казино.
2. Лотерейники не тільки не мають гемблінгових ліцензій, але й лотерейних також. Низка державних лотерей вже 10 років провадить свою діяльність без відповідних ліцензій, у такий спосіб щорічно наповнюючи державний бюджет на 0 грн.
3. Лотерейники активно співпрацюють з наземними нелегалами для імітації азартних ігор через «миттєві лотереї», а отже, не тільки порушують законодавство, а й фактично фінансують та підтримують існування нелегального наземного гемблінгу.

Слід зауважити, що коли закон про легалізацію азартних ігор був ухвалений, лотереї не були визнані азартною грою через певний політичний компроміс. Згідно з цим компромісом, аби не затримувати легалізацію інших видів азартних ігор, розробка повноцінного регуляторного законодавства для лотерей мала відбутись трохи пізніше. Однак вона так і не відбулась. Крім того, сьогодні низка можновладців, наприклад той самий Данило Гетманцев, всіляко тиснуть на легальний гральний бізнес, намагаючись його закрити. А лотереї, більшість з яких має зв’язки з росіянами, спокійно й далі працюють нелегально, надаючи гемблінгові послуги.

Отже, ми маємо наступну ситуацію: індустрія, яка за 3 роки свого існування сплатила 4,2 млрд грн і спромоглась виконати поставлені державою цілі з наповнення бюджету навіть під час війни,відчуває на собі постійний тиск – політичний, економічний та публічний. Лотереї – роблять все, що хочуть, до того ж порушують законодавство та не сплачують жодних ліцензійних платежів чи податків. Водночас немає жодного нардепа, який би звернув на це увагу, запропонував публічне обговорення проблеми або вніс законопроєкт щодо врегулювання ситуації. Регуляторні органи також не здійснюють жодного тиску на лотереї щодо, наприклад, сплати ліцензійних платежів за 10 років або отримання відповідних ліцензій на організацію та проведення азартних ігор. Безперечно, це – абсурд.

Ефективним рішенням проблеми з лотереями має бути їх визнання азартною грою. Для цього потрібна політична воля та нескладне доопрацювання законодавства. Це дозволить вирішити одразу декілька проблем – примусити лотереї отримати відповідні ліцензії, позбутись тих із них, які не захочуть легалізуватись, та частково зменшити тиск на легальний ринок з боку нелегалів, врівноваживши у такий спосіб умови роботи для законослухняного бізнесу.

Антон Кучухідзе, голова Ukrainian Gambling Council, спеціально для «Українські Новини»