Держагентство PlayCity разом із Мінцифрою оприлюднили результати другого етапу дослідження впливу азартних ігор на суспільство. Якщо на першому етапі опитували населення України загалом, то другий етап зосередився безпосередньо на гравцях. Такий підхід дав змогу отримати більш точну картину: чому люди приходять у гемблінг, як часто грають, наскільки контролюють цей процес і що взагалі їх мотивує грати. Дослідження охопило 2676 респондентів, серед яких були жінки та чоловіки різного віку та соціального статусу.

Головний висновок дослідження ламає поширений стереотип. Раніше, коли опитували населення загалом, більшість українців вважали, що люди грають в азартні ігри насамперед заради заробітку. На практиці мотивація «додаткового заробітку» спонукає до гри лише близько 17% гравців. В свою чергу найпоширенішою причиною початку гри стала звичайна цікавість і бажання спробувати щось нове — так відповіли 40% опитаних. Ще 21% почали грати, щоб відволіктися від буденності, а 20% зізналися, що їх привабили рекламні акції та бонуси. Ще 14% почали грати за компанію — під впливом друзів або знайомих.

Цікавим висновком також є те, що досвід участі в азартних іграх суттєво відрізняється залежно від статі. Про стаж гри понад десять років повідомили 20% чоловіків і лише 5% жінок. Тобто чоловіки набагато частіше мають тривалу історію участі в гемблінгу.

59% гравців вважають свою гру контрольованою і сприймають її як звичайну форму дозвілля. Водночас 35% зізналися, що іноді втрачають контроль над грою, а 6% — що це трапляється часто. Окремо 24% опитаних мали поодинокі спроби відігратися після програшу, а 23% витрачали на гру більше коштів, ніж планували спочатку. У 9% респондентів азартні ігри ставали причиною серйозних фінансових, сімейних чи інших життєвих труднощів.

Хоча 64% опитаних загалом знають про існування інструментів відповідальної гри, все ще залишаються певні прогалини. Про можливість самообмеження та самоконтролю знають 66% респондентів, про ліміти витрат і часу — 40%. Але лише 13% обізнані про можливість переглядати власну ігрову статистику, 10% — про Реєстр осіб з обмеженим доступом до азартних ігор, а про заклади допомоги людям з ігровою залежністю знають лише 5% гравців.

Попри те, що гемблінг в Україні існував і до легалізації, зараз переважна більшість гравців, хоча б на словах, свідомо обирає ліцензовані платформи. 86% опитаних віддають перевагу легальним онлайн-казино, а 78% не планують переходити до нелегальних організаторів.

Водночас повністю викорінити тіньовий сегмент поки не вдалося: 20% респондентів мають знайомих, які грають у нелегальних казино. Серед причин, чому люди все ж обирають незаконні платформи, — швидка реєстрація без перевірки особи (33%), анонімність (17%) та відсутність будь-яких лімітів і обмежень (16%). Це вказує на конкретний запит частини аудиторії: простота та відсутність контролю, навіть ціною втрати захисту. Натомість перевагами легального ринку гравці називають насамперед державний захист (51%), менший ризик шахрайства та гарантії чесних виплат (44%), а також безпеку платежів і захист банківських даних (32%). Це говорить про те, що вузьким місцем залишається складність верифікаційних процедур для певної категорії гравців. Їх спрощення допоможе переспрямувати велику частину аудиторії нелегалів на легальні платформи.

Отримані дані вже лягають в основу подальших кроків держави, зокрема розробленої Стратегії боротьби з лудоманією до 2035 року, яка передбачає посилення профілактики залежності, раннє виявлення ризиків та розвиток системи допомоги гравцям. Головний висновок другого етапу дослідження очевидний: люди грають насамперед заради емоцій та цікавості, а не заробітку, і завдання регулятора — не боротися з цим інтересом, а спрямовувати його в безпечне, легальне й контрольоване русло.

Антон Кучухідзе, голова Ukrainian Gambling Council, спеціально для «Українські Новини»